Пасс-ключі проти фішингового ретранслятора: чому прив'язка до домену сильніша за одноразові коди
Фішингові набори, що стають між користувачем і справжньою сторінкою входу, стали одним із найнадійніших способів обходу багатофакторної автентифікації. Жертва вводить одноразовий код, набір за секунди пересилає його справжньому сайту, а зловмисник забирає сесію, що повернулася. Пасс-ключ розриває цей ланцюг так, як не вміє жоден метод з кодами: копіювати на екрані просто нічого.
Як набори AiTM пожирають одноразові коди
Механіку докладно описала Microsoft: компанія відстежила кампанію, що з вересня 2021 року вразила понад 10 000 організацій. Зловмисник запускає зворотний проксі, який роздає піксель-у-піксель копію справжньої сторінки входу з власного домену й тримає два TLS-з'єднання: з жертвою і зі справжнім сайтом. Паролі та cookie сесії течуть посередині, і зловмисник входить від імені користувача. Microsoft підкреслила, що це не вразливість MFA: код справжній, вхід справжній, а набір просто забирає те, що користувач сам віддає (Microsoft). Техніка не зникла. У січні 2026 року дослідники Microsoft описали багатоетапну AiTM-кампанію проти організацій енергетичного сектору, що приходила через зловживані посилання SharePoint і завершувалася фінансовим шахрайством (Microsoft). Річний масив телеметрії Kaspersky, опублікований у серпні 2026-го, налічив понад 390 000 фішингових сторінок на легітимних хмарних платформах — багато з проксі-бібліотеками відкритого коду та вікнами browser-in-the-browser, що підробляють адресний рядок (Kaspersky). Сучасний набір пересилає код, push-підтвердження й підсумковий cookie в реальному часі. Все, крім URL, справжнє.Прив'язка до домену: адреса — частина самого ключа
WebAuthn — стандарт, на якому працюють пасс-ключі, — влаштований інакше. Під час реєстрації сайт і браузер створюють пару з відкритого та закритого ключів, прив'язану до ідентифікатора перевіряючої сторони (Relying Party ID), на практиці — до домену сайту. Закритий ключ ніколи не залишає пристрій, а браузер пропонує облікові дані, лише якщо origin сторінки збігається з цим ідентифікатором. Документація Mozilla формулює наслідок прямо: зловмисник, що створив підроблений сайт входу, не зможе увійти від імені користувача, бо підпис змінюється разом з origin сайту (Mozilla). Альянс FIDO описує пасс-ключі як унікальні для кожного сайту чи застосунку — саме це залишає credential stuffing без матеріалу (FIDO Alliance). Cisco Talos показав, що це означає для проксі-наборів: жертва, що потрапила на підроблений домен, який зображує її банк, узагалі не може завершити церемонію WebAuthn, бо браузер не запропонує облікові дані, прив'язані до справжнього домену, на підробленому. Автентифікація провалюється до того, як якийсь секрет піде в мережу (Cisco Talos).Проксі-набір може переслати все, що вводить користувач. Він не може переслати облікові дані, які браузер узагалі не пропонує.Навіть там, де церемонія проходить, дротом не мандрує нічого багаторазового. Сервер надсилає великий випадковий challenge, автентифікатор підписує його закритим ключем, і підпис доводить володіння, не розкриваючи жодного секрету, — як зазначено у специфікації Mozilla. Проксі може переслати цей підпис далі, але справжній сайт тоді побачить відповідь, що претендує на origin, який він ніколи не обслуговував, з даними, прив'язаними до ідентифікатора перевіряючої сторони, який він якраз на це й перевіряє. Ні коду, що змагається з тридцятисекундним таймером, ні cookie, викарбуваного на боці зловмисника.